Звисока, кажеш, усе видніше?
А мені звисока...
я наче ближче до неба!
Я давно не писала віршів.
Я давно не була у Тебе.
Звисока, кажеш, усе мізерне?
Біль. І люди, що зла накроїли....
А мені до Тебе - сліз трьохвідерна...
А мені Тебе мов із серцем відбили.
Звисока, кажеш...Ти поруч і бачиш.
А я без Тебе ще нічого не вмію!
Тільки Ти так вправно серце тлумачиш.
Я ж налякана. Я крижанію...
Звисока, кажеш, усе певніше?
Так скажи, коли біль цей нарешті мине?
Бо немає мені слів для віршів!
Як немає мені і тебе!
