Засинає село... Де-не-де
Закричать наполохані гуси,
Десь з просоння
Озветься у буді закудланий пес...
Ніби борошном, пилом
Нам літо востаннє притрусить
Битий шлях за селом,
Що іде від землі до небес...
Засинає село... Чутно шепіт
У скронях тополі...
Хтось невидимий їй
На прощання дарує слова...
І летить в край озер,
Де з води народилася воля...
Де згадала про юність
Зелена верба вікова...
Засинає село... Сходить зіронька
Світла, врочиста...
Місяць спину зігнув,
Неначе із лантухом дід...
Зажурились сади,
Затремтіли дрібним падолистом -
Десь за греблею Вересень
Тихо крадеться убрід...
