Як довго я спокій шукала
у мріях снах реальності
різні клопоти на себе брала
впадала у сентиментальності
Та фіалка все одно розквітала
на душі коли погляд його
на собі я в момент помічала,
як мріяла про обранця свого
він високий, мужній і сильний
Вдесятеро кращий за всіх
серцем чуйний, добрий і милий.
Я тану, як чую його сміх
Та фіалка така ніжна й тендітна
кольором ледь темніша за було
кожна пелюстка її мені мила
квітка дасть мені цінний урок
Скільки страждань ще випаде мені?
Хоч я впевнена що кохаю
фіалка моя в'яне, о ні!
то чи любить він, я не знаю.