Наші тіла танцюють на зім'ятих простирадлах
Танго несказаних і непочутих слів...
Я знову в обороні, знов на барикадах,
Але від твого доторку ніжнішає мій гнів...
Те неземне кохання стало божевіллям,
А як цілуєш — гіркота солодшає в мені...
Проте на ранок я з наївного похмілля
Топитимусь в твоїй незайманій брехні!
Ти оголив мене, а взяв лиш тіло!
А я ж так сильно, віддано, душею...
Як тільки по частинкам серце відболіло,
Твої долоні знову за доступною межею...
Я до ненависті кохаю всі твої пороки,
А ти обожнюєш всі вигини моїх колін...
Хто б вилив ці мої нестерпні вроки?
На простирадлах знову все без змін...