Котик Чорнявко не мав охоти до навчання. Все, що він хотів робити – це їсти рибку, м’ясце, сир, пити молоко і грати у футбол. Але мати кішка відправила його до школи, бо всі коти, собаки, гуси, кури, індики, кози і телята пішли вчитися, коли їм прийшов на цечас.
Козенята Міла і Мена вивчили букви ще влітку і їм неважко було у школі. Телята Мімі та Мека вміли рахувати до 20, додавати і віднімати числа в межах десяти. Собаки Гір та Гар знали багато віршів і половину алфавіту. Гуси Гага, Гуга і Гіга співали гарно і знали цифри. Кури Кока, Кука і Кіка рахували до двадцять і вміли писати букви «к», «у», «р», «и». А котик Чорнявко нічого не вмів. Його не тягнуло до науки. Коли мама Мурка хотіла його вдома чогось навчити, він нявчав, крутив хвостом і втікав надвір.
У школі йому було важко висидіти урок. Він весь час кривив морду, попискував, крутився на кріслі, ліз під парту чи дряпав її кігтиками. Тільки на перерві Чорнявко оживав – бігав, стрибав і нявчав на весь голос. Діти вже почали читати слова складами, а він окрім букви «а» не знав ніякої. Цифри теж не міг запам’ятати, плутав їх, замість двійки писав трійку, замість трійки – п’ятірку.
Вчителька сова Оката довго думала, що робити з Чорнявком, як його зацікавити до науки і придумала. Вона запросила до класу корову Мумі, тітку своєї учениці Меки, яка жила у місті і була акторкою оперного театру. Коли Мумі приїхала в гості до своєї сестри в село, то на прохання вчительки, яка навчала її племінницю, зайшла до школи. Пані Мека розповіла учням класу сови Окатої про свою роботу в театрі, про те, як їй аплодують під час і на кінець виступу, дарують квіти, сказала, що вона почуває себе дуже щасливою, бо зайнята тим, що приносить їй і її глядачам радість.
- А вчитись треба для того, щоб стати акторкою? – спитала сова Меку.
- Звісно. Я дуже старанно вчилася в школі, ходила на гурток акторської майстерності, потім ще п’ять років вчилася у вузі, читала багато книг – художніх і тих, які стосувалися моєї майбутньої роботи. Я й зараз багато читаю, збагачую свої знання, розвиваю вміння. Для того, щоб стати успішним, цікавим для людей, почуватися впевнено, треба весь вік вчитися.
Вчителька та діти подякували пані Меці, вручили їй букет айстр, і вона пішла. Чорнявка зацікавила розповідь акторки театру. Після зустрічі з нею він став навіть трохи уважнішим на уроці. Три дні слухав учительку сову, намагався виконувати завдання, які вона давала, та потім знову охолов до науки.
Пані Оката знову задумалась над тим, що робити котом? І тут її осінила думка. Вона вирішила запросити до свого класу якось відомого футболіста. Сова знала, що Чорнявко любить грати у футбол. Але цей задум було нелегко втілити в життя. До їхнього невеличкого лісового містечка відомі спортсмени не приїжджали. Та вона ввімкнула ноутбук, зайшла до мережі Фейсбук, знайшла там сторінку відомого футболіста вовка Сіроманця і написала йому повідомлення, в якому виклала свою просьбу про те, що хоче, аби він розповів її учням про себе, про важливість навчання. Той погодився. Він сказав, що приїхати не зможе, бо в нього обмаль часу, але запише свою розповідь на відео і вишле вчительці сові.
Коли пані Оката отримала відео від Сіроманця, то, переглянувши спершу його вдома, показала своїм школярам. Чорнявко аж рота розкрив від здивування. Вовк розповідав про те, що спочатку він не хотів вчитися у школі, не слухав ні вчительку, ні маму. Але коли його тато відвів до спортивної школи і записав у секцію по футболу, і вчитель ягуар Плямко на першому ж занятті розповів їм правила для спортсменів, він почав змінювати своє відношення до науки. Пан Плямко казав, що треба і спортом займатися і в школі добре вчитися. «Успішним футболістом може стати тільки той, хто має розвинену увагу, мислення, вміє прорахувати свої дії наперед, - наголошував тренер. А накінець сказав таке: «Хто не буде встигати чи у школі, чи у спорті, того відрахують із секції в кінці року». Сіроманець дуже хотів бути футболістом, причому, успішним, тому почав прислухатися до слів учителя ягуара. Він перестав витрачати час на дурниці, був зайнятий потрібними справами: вчив шкільні дисципліни, читав книжки, робив вправи, бігав, скакав, водив м’яч. А ще щосуботи наводив лад у своїй кімнаті, підмітав двір. Тож, коли виріс, став тим, ким хотів – успішним футболістом. Тепер його знають в цілому світі.
- Діти, який висновок ви можете зробити для себе після перегляду відео?
- Треба вчитися, - сказала теличка Мека.
- Треба багато працювати, щоби кимось стати, - мовила коза Міла.
- Треба не дармувати час, - відповів пес Гар.
- А ти що скажеш, Чорнявку? – спитала вчителька кота.
- Треба бути уважним на уроці, не лінуватись, виконувати те, що каже вчителька. Я старатимусь це робити від сьогодні.
- Ти зможеш! – сказала сова. – Правда, діти?
- Так! Чорнявко зможе, зможе! – закричали діти.
І він зміг. Котик став змінюватися на очах. Під кінець року він уже вмів читати слова, знав цифри, розв’язував задачі та приклади, малював і співав. Інколи, правда, робив помилки під час обрахунків чи при письмі. Але з ким не буває? Головне, що котик хотів вчитися і прикладав усі зусилля до цього.
Він зрозумів, що мудрим ніхто не вродився, а зробився. І доля нагородила його за старання. Як думаєте, ким він став? Так, так, футболістом, і не дворової команди, а головної команди країни.
ID:
888643
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.09.2020 18:48:08
© дата внесення змiн: 11.09.2021 22:31:41
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Натхнення Вам і високих злетів у творчості!Щастя і добра! 
дякую.
Цікаво і повчально.Дякую. 
