Я не можу писати, бо серце болить,
Але все ожива, як верба навесні.
І тоді коли очі закриті в імлі,
Ти підійдеш і руку простягнеш мені!
Ти відкрив мені очі на світло в тунелі,
Але світло веде не в кінець, а в життя.
І те світло, що раєм так сяє натхненно,
Мені вказує шлях до любові й добра!
І нехай я далеко не кращий з синів,
Та з цієї хвилини напишу вірші.
І вони будуть кращі, ніж інші мої,
Бо у них будуть рими любові до всіх.
Ти - любов, Ти - добро, Ти - спасіння, натхнення.
Я молю, Ти мене урятуй від гріхів.
Господи, у тебе благаю прощення,
Бережи нас, Боже, у всякі часи!
