Чому не спиш, мій друже одинокий?!
Пишу тобі я лист оцей, пророчий,
Де не придумані заздалегідь слова,
А все є правдою, як чистая сльоза(вода).
Де хочеться кричати крізь рядки,
Де, плачучи, ти закриваєшся на всі замки,
Але ж не чесно одразу відкривати всі тузи,
Бо далі буде не цікаво, читати це тобі.
Ну що ж, почнемо мою сповідь,
І будь готовий, що шпальне тебе, неначе то був голий провід,
Читай це так, щоб ні одна не чула муха,
Бо ти і сам прекрасно знаєш - стіни мають вуха.
Моє життя, звичайно казкою не пахне,
Але ж і сміттєзвалищем тут не смердить.
Я все зроблю, що так мені підвласне
І що в руках моїх, як той вогонь, горить.
Моя то доля, іншої собі хотіла,
Але нічого, можна перебудувать.
У вись не просто так злетіла,
Щоб бачити усіх і їх же ж здивувать.
Та ці дива трапляються не часто,
Це щось таке незриме і прекрасне,
Здається ще одна невпинна мить,
Все закружляє і у вічність полетить.
Та все ж, нехай це буде і нічна година,
Нехай нікому не потрібна вся ця писанина,
Але колись вона знайде свого поета мови.
Мені ж потрібен співбесідник для розмови ......
ID:
831569
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.04.2019 19:00:28
© дата внесення змiн: 07.05.2019 20:06:22
автор: Воля Книгошук
Вкажіть причину вашої скарги
|
