Я за селом своїм засумувала,
Його я пошук в інтернет набрала,
До мами також подзвонила,
Аж туга серце полонила.
Сум моє серце огортає,
Моє село занепадає,
Хоч люди в ньому працьовиті,
Прості, відверті, і талановиті.
Хоча працюють люди до упаду,
Та все ж в селі немає ладу.
Багато хто поїхав із села,
Між тих людей була і я
Я фотографії дивлюся,
А із очей так сльози ллються.
Село потроху вимирає,
Краса його занепадає.
Колись було, колись цвіло
І розвивалося, й жило.
Була і ферма, і ставки
Літали всюди ластівки.
А зараз – все занепадає,
Ставки і озеро – все висихає.
А ферма – вже її немає,
Вона бур’яном заростає.
Маєток рушиться і піраміда,
До них немає тут нікому діла.
Начальство щось собі рішає,
Село ж по троху вимирає.
Я все ж звертаюся до Вас «вершки»
Мій рідний край, прошу Вас, зберегти
Березову Рудку, прошу Вас, врятувати
Народ цей, натруджений, не ображати
Село з колін на ноги підіймайте
Його любіть Ви, розвивайте.
У нього душу Ви вкладайте.
Його прошу – оберігайте.
Надія Гуржій
13,10,2020р
