Елегія.
Переклад
Безумних літ угаслого веселля
Мені так тяжко, як смутне похмілля.
Та як вино – печаль минулих днів,
В моїй душі чим старше, тим сильніш.
Мій шлях сумний, пророчить труд і горе
Майбутнього зворушливості море.
Та я не хочу, друзі, помирати;
Бо хочу жити: думати, страждати;
Та відаю, ще будуть трепетання
Між прикрістю, турбот і в хвилюваннях.
І з часом, знов в гармонії уп’юсь
Над вимислом сльозами обіллюсь
І може блисне – в мій кінець печальний
Любов усмішкою прощально.
Гарно, Толю, тільки от слово "веселье" -веселощі, розваги, забави. А може замінити "Безумних літ погаслого застілля". Пушкін не проти був пригубити, частенько гукав "Няня, где же кружка?" А на старості тяжко, сили вже не ті...
Що значить розум заточений на юмор! З вами, Катерино, цікаво спілкуватись, а жити, напевно, і ще цікавіше. Дякую, моя хороша...нехай (веселля) прорізається в життя.
Ех, жаль оригінала не знаю... Не володію російською. Але думаю що переклад дуже точний, бо сподобався! І ти там того, Толя... Ми з Васькой рішили Крим назад не брать, як чухонцям жаба цицьки дасть. Хай беруть собі татари. Так шо ти того... Або умативай оттєдова, або обрізайся.
Уже обрізали, деякі так і говорять: " Вот-те-то и все?" Так... прийдеться татарський вчити. Кожний народ має право. Дякую, що про нас татар не забуваєш.