приносить жасминовий чай на таці
й цілує мене в насуплені брови.
я все ще не рухаюся: я застряг безнадійно
в серпневому дощі, в репаній сірій хмарі.
всі ховаються. на березі – безлюдно.
ми задраїли люки, тут нікого крім нас.
а я застряг в серпневому дощі,
мене заклинило, як в деревині сокиру,
в хмарі, що застрягла тут навіки.
ходить кімнатою, ходить по сторінках
книжки, що я намагаюся читати;
читає знаки та ознаки мого життя.
застряг під серпневим дощем. ця хмара
репнула вже он там, там тепер і застряг.
цілісний в своєму смутку. почуваюся
так, як треба, в сутінках нашого притулку:
я застряг під дощем, під захмареним небом;
вона безтурботно гуляє по сторінках
книжки, що я читаю
stuck in the august rain, jethro tull
