Богу-Слову і Богородиці
навіки присвячується
Пишеш на стінах
ті слова
огненні
їх переніс під козирок
небесний геній
А що несе глибинний дух
те — серце знає
свобода
і любов-рука
по ліктях
в пальців подушечки
й переторкає
Пишеш повище
тих озлоблених графіті
що серцем вихлюпнулись
всі виписались в світі
з мозкових — й для таких же (!) задоволень
та й неживі — не дихають...
тримаються за голені
в стінних литок спрокволення!
А дух і живий нерв —
жаліють храм, він майже намальований
й не входять в нього
всі — заховані!
тим — як від себе! —
Душа відтиснена тим вбік
як велич —... скраю
А як гуде аж незглибимий дух
лиш серце чиєсь знає!!!
Нащо розумники сякі-такі
журні
ніхто не розуміє
як читає
тільки і дух мій
світ перевертає!!
тож — з голови!
на ноги — повертає...
Отож пиши
на стінах ті
слова огненнії
щоб як зчорніли — то більш збіліли
гени!!
Огонь по всій землі
бо в чорноті
сичать
ще тіні злі!
І стіни верхом
дивляться у небо
то кличе
їх любов до Тебе!!!
30.10.2020,
Київ
