Тобі може здається, що я вже відвикаю
Що вже навчилась легко без тебе собі йти.
Тоді ти ще не вивчив, не всю мене ще знаєш
Бо я тебе не забуваю зовсім, ні на мить.
Я можу показати, що маю ще терпіння
Що можу все тримати під контролем, та повір
В душі я так страждаю, не маю сили певно
Бо за тобою завжди оглядаюсь, перевір.
Завжди дуже чекаю від тебе поцілунків
Думаєш, що боюсь зробити перший крок? О, ні.
Я скоро просто втрачу останні крихти глузду
І розцілую тебе всього так, щоб ти зомлів.
Я часто уявляю себе в твоїх міцних обіймах
З них вириватись я не буду, все втримаю в собі
Я краще ще сильніше до тебе пригорнуся
Щоб ти відчув як серце б'ється в один такт з твоїм.
Може відчую сором чи трохи буде страху
Від того, що незнаю, чи я щось значу тобі
Але якщо постійно чекати і страх відчувати
То можна втратити такі моменти, де тільки ми.
Я хочу відкривати в тобі всі твої бажання
Виконувати все, на що у мене стане сил.
А ти в мене дивися, шукай моє кохання
Воно сховалось, та тебе чекає сильно... Вір.
