❄❄❄
- З Різдвом, матусю! Привітайте й тата!
Напевно вдосталь снігу намело?
- Спасибі, доню. В нас весела хата,
А в січні снігу досі не було.
В нас колядують, смажаться пампушки,
(Шкода, що ти далеко, не прийдеш)
Смачний узвар із яблук, слив та грушки.
Все уявляю, як ти увійдеш.
Все уявляю, доню, уявляю...
За тебе завше мамині думки.
Ми з татом завжди вісточки чекаєм.
Тяжіють дні і нижуться роки.
🌱🌿🌱
- Матусю рідна, вже весна в Карпатах!
Напевно потепління у селі?
- Так, цього тижня бачили із татом
На теплого Олекса журавлів.
Город чекає сапи та картоплі,
Рілля парує, з бруньками верба.
Вже день годину довший, ночі теплі
І хмарка в небі більше голуба.
🌤☀🌈
- Привіт, матусю! Тато хоч виходить?
Під виноградом крісло примостіть.
- Таке в нас літо поміж яблунь бродить,
А на картоплі вже нема суцвіть.
Чи цьогоріч тебе побачу, доню?
Чи прилетиш у серпні до батьків?
Ввели недавно людям заборону
Й нема в країну нашу літаків.
🍁🍂🍁
Яка насправді вдома осінь, мамо?
- Ідуть дощі, дитино, йдуть дощі.
Прив‘яли чорнобривці під туманом,
Дивлюсь в вікно на змочені кущі.
Сумує сад, цвіте лише покрова.
На нині весь обсипався горіх.
А я, повір, із татусем здорова.
Ти не хвилюйся, все в нас, як у всіх.
Збігають дні, як за весною літо,
Проходить час й немає вороття.
Немає більшої печалі в світі -
Коли таке розділене життя.