Задихається.
Газом, смородом, димом і попелом,
Вкрита злобою темних ночей,
Поміж лампами, сонцями, зорями,
Серед тисяч порожніх очей.
І не кається.
Помиляється.
Робить дивний, не вірний, не правильний
Вибір напрямку руху, осі.
В моніторах, дзеркалах і вікнах показує
Перспективи, надії, бажання усі.
І ховається.
Виділяється.
Поміж друзів, партнерів, знайомих, колег
Гостротою, цікавістю сотень ідей.
Егоїзмом, нахабством, напором бере
Крізь десятки закритих залізних дверей.
Й забувається.
Повертається.
До домівки пустої, близької й далекої
І шукає притулку, прихистку, тепла.
Замерзає від суму, байдужості, грубощів,
Засинає в обіймах згорівши до тла.
Й залишається.