Тобі пишу, моє крилате диво,
Що юркнуло з сусіднього вікна,
Куди несуть тебе, ті срібні крила?
Кому ж лишилась клітка, кам'яна?
Та ти лети, мій птах, до сонця,
У дивний світ ,небесного творця,
Позачиняють, позавішені віконця
Та позавішують ,зачинені серця.
Я не чужий тобі, не рідний,
В однім дворі ти з нами прожила
Я й досі, чую запах хлібний,
Гарячого ,з повидлом періжка.
Ми заховаєм ,пташка ,твою клітку
Пусту ,замучену ,важку.
А ти лети , лети пірната квітко
В квітучий рай ,небесного садку.
