Трапляється
Коли вітер кричить у непросту
Колоратуру світанку
Трапляється що ти цілуєш
Густо нафарбовані свинцем
Вибілені брови поснулого міста
Замість її набубнявілих грудей
Напевне
Напевне зона твоєї відповідальності
Перетинається з негеометричною зоною ризику
Що зацвітає навесні як і більшість квітів
Але в пізньому серпні комбайн непевності
Підрізає почуття разом зі стеблинами любові
І ти скочуєшся вниз мов небесне тіло
Колись
Не думай про навіяне нездійсненністю колись
Бо в ньому замовчана усепричина ранку
Виринає в твоєму записнику під номером чотири
Попри нещасливість цього числа в одній із галактик
Попри непарну кількість прожилок на наших крилах
Не припиняй мріяти про заворожену повільність
Нехай
Нехай же здійсниться план великих комах
Про перетворення знов у крилатих людей
Що метушимитуться серед іскристої імли
Власних нетямущостей та неоспіваних втрат
Підбираючи собі в спадок сонячне проміння
Забиватимуться у найвищі шпарки осені
Звідки падатимуть у гаркавий вечір
Трапляється