***
Глянь, провесна йде юна, з німфами довкола,
Одягнена у біле –
І трепетно закохане я бачу сонце,
Що в небі заніміло.
Ах, провесна йде юна, сяйна і щаслива,
Попід весільні шати, –
Пташки кругом співають, хилиться привітно
Квіток розмай строкатий...
***
Самотньою росте тополя статна
Понад струмком безгучним в полі, –
Вершину підняла, немов бажає
У небо йти поволі...
У синизну задивлена з журбою
В тремтливому чеканні завмирає, –
А чи те сонце, що бринить над нею,
Обійми розкриває?..
***
Тебе хай відчай не ламає,
Розсій журбу, що укриває
Лице твоє, – твою печаль...
Глянь на зірок розсів живий
У небі – іскр яскравий рій, –
Там свято в тишині нічній,
Там святом вабить даль!
І тихий вітер ледве віє,
І мрію – скорбну мрію гріє
День в холоді грудей...
І дивний дух, немов розмай,
Над нами – і казки про рай,
Про чарівний незнаний край
Тихенько нам складе...
***
Дарма гадала, що амбітну душу
Ніщо не зможе в світі усмирить,
Гадала – не зуміє жодна сила
Моє тут серце впокорить.
А нині погляд твій палкий зустріла
І вже моє обличчя у вогні.
І, як струна, ридає соромливо
Покірне серце у мені...
Дора Габе
Теменуги (Лирически песни)
***
Виж, иде млада пролет, с нимфи окръжена,
Натруфила се в бело –
И трепетно я гледа влюбленото слънце,
Посред небето спрело.
Ах, иде млада пролет, сяйна и щастлива
Под брачните премени, –
Приветно пеят птички, киват и приветно
Отвред цветя засмени...
***
Самотна си расте тополя стройна
Над ручей тих посред полето, –
Изправила е вършье, сякаш иска
Да стигне до небето...
Загледана с тъга към синевите,
Тя в трепетно очакване замира, –
Дали на слънце, грейнало над нея,
Обятия простира?..
***
Недей, дете, недей унива,
Разсей тъгата, що покрива
Лика ти, – вечната тъга...
Виж как трептят звезди безброй
В небето – искри светел рой, –
Там празник в нощния покой,
Там празник е сега!
И тих зефир едва повева,
И блян – и смутен блян съгрева
Ден изстинали гърди...
И некой чуден дух витай
Над нас – и приказка за рай,
За некакъв вълшебен край
Нам тихичко реди...
***
Аз мислех нявга, че душа ми горда
Не ще я нищо на света смири,
И мислех – никой властен не ще бъде
Сърдце ми тук да покори.
А днес, един твой поглед като срещна,
Аз сещам в пламък своето лице
И кат струна ридае в срам и трепет
Веч победеното сърдце...
ID:
919473
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 14.07.2021 01:41:48
© дата внесення змiн: 23.07.2021 02:12:24
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
