Не знав, що ти брехуха.
Така маленька, лагідна
і я по самі вуха. З головою.
Та ні. Наче не встиг.
Надто мало для мене пройшло,
Але усмішку я зберіг.
Ту, що для мене, як шовк,
на якому ми вдвох,
у думках,на афішах.
Благаю залишся, не пропадай.
Хто ж знав, що не я один,
повірив і забажав, з тобою
він більше хвилин, а я,
мовчки дивився, чекав.
Тебе з першого погляду,
Майже кохав, намарно лиш,
байдужістю губиш,
облиш, і так знав,
що не полюбиш.
Т.М.
