Дощу осіннього сльозиночки рясні
в туманах Андромеда тихо плаче
немов кораблики листочки на воді
із вітерцем змагаються неначе.
Ще не змінилося нічого, дні ясні
і полудневе сонечко гаряче
птахи веселі́ ще наспівують пісні
...але в повітрі щось уже незряче.
Ще не змінилося нічого у житті,
і руки ті ж ласкаві мов дитячі
лише фіранки на вікні чомусь нові
і квіти не мої жовтогарячі.
Мені б піти втекти стоїть уже таксі
й водій цигарку докурив терпляче
не сталося нічого, всі живі,
лиш Андромеда у туманах плаче.
добре є! 
