Не шукай мене, більше не треба,
пізно вже: місяць заполонив долю неба...
Більше не падають зорі в мОї долоні,
І спотикаюся я об мереживне міжсезоння…
Не шукай мене, не треба цьОго робити!
Скоро зима і зів'яли останні осінні квіти…
Більше не падає сніг, як раніш, до коліна!
Менше його зимою, змінилися покоління…
Не шукай мене, не роби те,
від чого важчають душі…
Давно не було чудес і ми стали байдужі.
Більше порадує чай, ніж гучні салюти:
Спокій прийшов в мій дім і закрив каюти…
Не шукай мене, більше не треба…
Пізно вже... майже згасла та дика потреба…
Більше не лОвлю зірок, не збираю квіти…
Але часом, чекаю на диво,
у цьому великому світі…
