Ось і моє життя добігає
Кінця,
Здавалося б,
Ніби вчора з друзяками
Грали в квача,
Та втікали від
Сусідського собаки,
Діставши того
Улюбленого,
Потертого
М'яча....
За тим оманливим
Комфортом,
Визнанням,та
Багатством
Все життя я так біг,
Навіть не помітивши,
Що не гріє душу
Той зимовий,
Перший сніг
Дивився,та не бачив
Слухав,та не чув,
А тепер
Той всесвітній шум,
Потихеньку переходить
В мій передсмертний гул.
Шкода,та вже пізно.
Все пішло навмання....
І так й не ставши капітаном,
Тону
Разом з судном
Свого життя......
Тепер лежу знесилений,
Чекаючи небесного гінця.
В застиглій гримасі
Безбарвного лиця...
З кожним видихом
Його життя покидало....
Вдих-видих,
Вдих-видих,
Та вдиху уже не було,
Покинув дух
Прогнивше зсередини
Тіло його........
Тепер і він гниє
У двометровій ямі,
Засипаний попелом землі.
І як би не бажав,
Більш не відчує
Ніжності й тепла того,
В міцних обіймах
Нового житла свого
