Цей світ старий, як дідусеве піаніно.
Але на жаль нових не вигадати нот.
Я відпускаю, ллеться хай вода невпинно:
страждання — наймокріша із усіх чеснот.
Я відпускаю, хай стискається в судому,
коли про неї згадують в постах чи ЗМІ.
І тих, хто засинає на шляху додому,
вертаючись з нічних або добових змін —
благословіть. Білбордів котиться луна
і перетворюється вкотре на знамення.
Ти ж — посміхнись. За всі роки, в які вона
ставатиме молодшою за мене.
***
Оля Гліва була лікарем-анестезіологом. Вона загинула 3 лютого 2021 року під час пожежі в Запорізькій інфекційній лікарні, рятуючи пацієнтів.
