Вне не буде більше, сподівання
Здолать не зможе твоїх сил
Що лиш жадають сил кохання
Яких ще дух дуна з-під брил
Душі обвалів від розлуки
Яку уникнути не встиг
Ламаєш ти від горя руки
А його слід ще не затих
Здається все, не зв`яжеш більше
Свій світ безмежних почуттів
Із смаком схожим, щоби гірше
Тобі не було від устів
Що так палали у безум`ї
І світ здавався лиш твоїм
Купався в почуттях і полум`ї
Що сил давали лише їм
Кохав її немов ніколи
Не будеш більше ти кохати
І віддавав свої всі сили
Щоб ваший світ оберігати
Але весь світ і мрії стерто
Лиш слід лишився від кохання
Не зможеш ти тепер відверто
Здолати свої сподівання
З твого життя пішла. й ніколи
Не будеш душу віддавати
Кохання є, жить нема сили
І як вона,- ти хочеш спати!
6.02.2006 (Яресько Я.М).
