Дівчинка малює на асфальті.
Небо,море сонце,маму,тата...
Братика,собачку і місцину знайому.
Тата що ніколи не повернеться додому...
Дівчинка малює, і не знає.
Мама плаче й міцно обіймає.
Зараз вже в безпеці.Але вибухи по ночах.
Лягали на підлогу,відкривали рота й закривали очі .
Дівчинка із мамою в чужому місті.
Тут вже не стріляють.
Дали ковдру ,й є що їсти .
Братик ще здригається , коли луна сирена.
Чарлі піджимає хвіст й ховається за мене .
Бачила,як мама вночі плакала й дивилася на фото тата.
Баба Оля в телефоні плаче ,бо згоріла хата.
Я до цього думала що так буває тільки в фільмах.
І ніколи не розуміла нащо людям здались війни .
Мама нам сьогодні розповіла , що немає тата.
Потім ми із Чарлі дуже довго заспокоювали брата .
Тато нам казав що у відпустку ми поїдем в гори.
Та прийшла війна , і принесла нам лиш велике горе.
В мене скоро день народження,і так хотілось ляльку мати .
Та тепер я хочу лиш одне - навчитися стріляти.
Як супергеройка взяти в руки автомата .
І стріляти в всіх тих дядьків що забрали в мене тата.
