Сидить у підвалі мати й дитина,
Бо бомби скидає москальська скотина.
''Матусю, чому нас вбивають?''
''Ох, доню...Бо Бога в серці не мають.''
І журиться мати, і плаче дитина,
Лишилися двоє, далеко родина:
Бо батько пішов наш край захищати,
А інші наважились до Польщі втікати.
Так важко, так боляче було прощатись,
Хоч й страшно удома самим залишатись
Не можуть залишити рідну домівку -
Для них це найкраща в світі криївка.
Торкнулося горе кожного з нас -
ординці виконують злочинний наказ,
Але не сховатись їм від воїнів світла -
Для них Україна - це друге повітря.
Разом із молитвою до перемоги,
Долаючи ворога й всі перешкоди.
Бо з нами є правда і благословення,
А кривдникам нашим не буде прощення!
Н.П.
