U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_;
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U;
abab; aba cbc;
Між серцем і умом сама лиш дика прірва,
Одне розпече люд, а інший холодить,
Той грамоту дає, щоб те її згнітило –
У ревній боротьбі живуть із віку в вік.
Шляхами почуттів, однак, життя проходить,
А задуми людей – то зір далеких блиск,
І ближчі перед час не стануть тії зорі,
Хоча б ти їх гукав, хоча б ти біг до них.
І той став мудрецем, хто вщерть уже постарів,
Хто захолов уже та близиться до меж,
Що їх лиш перетнуть примари в світі марів.
Нерівні вояки у цім зійшлися герці:
Чому мовчить закон, коли лютує меч?
Що ж розум одповість, як заговорить серце?
