(до Дня батька і медичного працівника)
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі.
Тому розкажу́ про батька,
«Дохтора» сільського,
Який знав в лице усіх
Старого й малого.
В кожній хаті був нераз
Й йому були раді,
Було місце там добру
І мудрій пораді.
На Поділлі у селі
Зразу по Іва́на
На світ Божий появився,
А земля вже вбрана
У всі відтінки смарагду
Вже й волошки в полі,
Синіючи між жита́ми,
Шлють дитині долі.
Привітної та теплої,
Як в цю літню днину…
Інше прийшло, непривітне,
На тую дитину.
Голодомор в малі ро́ки
(а жорна ж побили),
Та ні разу не сказав він,
Як то пережили.
Страшна війна, окупація,
До Рейху вербовка
На зе́млі чужі, далекі,
Ерзац перековка.
Пару раз тікав, зловили
І в п`ятнадцять ро́ків
Повезли в товарняках
За тисячі кроків.
В землю Саар, під Францію,
На тяжкі роботи
Попросту бути рабом
У тої німо́ти.
Якось вижив, повернувся
Йде в Одесу вчитись,
А тут голод в сорок сьомім
Й треба подивитись
На що схожий був студент
В повоєнні ро́ки
У пошарпанім костюмі…
Але вперто кроки
Він торує в медицині
(сам Філатов вчив),
Що то пережив студент?!
Але закінчи́в.
Направили в Улашківці,
Починав з нуля,
Але все ж за пару років
Лікарня своя́
Вже була на пару сіл
В тім його заслуга
Появилась в земляків
Медична обслуга.
Кожну середу на фірі
Села об`їжджав
Кароль "Карим" і "Гнідим"
Вправно керував.
Як зайде «Дохтор» до хати,
Когось полікує,
То ще часто від людей
Таку річ почує:
«Подивітьсє до ради́йка,
Бо чогось не грає,
Й телевізор шаркотит
І щось там мига́є».
І ремонтував ради́йко
Й лагодив антену,
Вирішував медицини
Й побуту проблему.
Справжнім був, непоказни́м,
Був з усіма рівний
І Гавриловича знав
Весь на́рід довкільний.
Бо ішов допомагати
В ніч, дощ, вітер, сніг
Й не було в окружних селах
Напевно доріг,
Де би «Дохтор» не бував,
Відвертав тривогу,
Коли молитовний чув
Клич про допомогу.
Двадцять років лікував
В пам`яті лишився,
Тільки той храм медицини
Давно розвалився.
Пустка на місці лікарні,
Тільки діти грають
І, що їх діди родились
Напевно не знають,
Саме ось на цьому місці
«Дохтор» всіх приймав
Першим їх на білім світі
Тут на руки брав…
В основному добрі слова
Ми кажемо мамі
Але й батько на них права
Має такі ж са́мі...
Це не гори, це Галичина і вид з підвищення над селом, що має назву "Святий Ян", де знаходиться печерний храм Святого Онуфрія, 1315 р. згадки. А "змієм" є поламаний згин чорно-білої світлини. Прекрасна наша малозвідана Україна!
Дякую за екскурсію.
