синусоїди світять в обличчя
вії пензлик туман акварель
я тепер під відмінком окличним
в мене змолотого є коктейль
ледь утік відпустив ніби зрікся
какофонії хижий готель
перевтілився у його піксель
і змолов як для себе коктейль
йду із пазухи гак визирає
діамантовий скубти фотель
охоронці замки авто зграя
в мене змолотого є коктейль
я насправді на ділі на слово
серед сірих запеклих пустель
розіллю і змелю знову й знову
мій же змолотий мною коктейль
раптом хрусь пред’явіть своє алібі
запах цвілі несходжених стель
ізсередини пнеться хтось далебі
чую меле й для мене коктейль
***
