Вкарбовані в долівку оберегом
Маленьких п’ят лопочучих сліди…
Зросли сини, не згорнеш в оберемку,
Не віднесеш подалі від біди.
Зросли сини у мужності і силі.
Злякалася вся нечисть світова.
А мама берегти себе просила.
Їй обіцяли. Тільки це слова.
Їй обіцяли. Та в обличчя звіра
Сміються. В смерті праця не важка.
Зросли сини. Зросла їх правда, віра.
Здійнявся дух, помножений в віках.