Розлився мутним сяйвом повний місяць
Примари розбрелися, б’ються в стіни.
Годинник зупинили. Тишу бісять.
Любуються у дзеркалі з-за спини,
На свій проявлений нудотний лик.
Прокралися, ті що бредуть світами.
Зарибнили думок скупих болото.
Зринають в світ лайливими словами.
Тілесна вже заповнилась істота.
А Божий дух у п’ятці десь принишк.
Прикликала? Могла як допустити?
Ніхто не наближається без зроди.
З середини вже лижуть. Маєш змити
Водою і вогнем, залити шкоду.
Роби щось. Вітру дай схопити бруд.
