Без вас і сонце б не ставало,
Весь люд і дихати не вмів,
Брак самогону, хліба, сала,
Дніпро по литки б обмілів.
Зозулі, галки, горобці
Воронам дулі б не давали,
Сизиф не рухав камінці,
Орли печінку не клювали б.
Мабуть і зорі не світили,
І океан лиш був болотом,
Штани останні й ті пропили -
І світ - не світ без ідіотів.
Вони, в отій Верховній Раді,
Не депутати, а Боги!!!
Дурні, тупі, бридкі, пихаті,
Але ж святі - не вороги ...
Святих чіпати ти не смій -
Іде війна і не на часі.
Навіть брудні калійні маси
Чистіші значно під арасів.
І ті, які уже колишні -
І прокурор чи президент,
Такі святі, такі безгрішні -
Гівно яке відмили вщент.
Та що там, просто Боже милий,
У ідіотів є свій хрест:
Чомусь їх недоцінили -
То мабуть діє божий перст.
Ще є міністри, та такії:
Мов діаманти, кров Землі,
Де що поцупити - їх мрії -
Бо перші хлопці на селі.
Молитися на ідіотів
Причинні можуть що лишень
Бо що дурне — то їх робота:
Порожній дзвін пустих кишень.
Хвалебну оду їм дарую:
Яке життя було б без них!
Немов ікони з них малюю
Крізь сльози сміх - і сміх, і гріх.
Коли прислухатись, то чую
З екранів пісні різних ботів:
Всім ідіотам — алілуйя! -
І ідіотам з ідіотів.