Відчути подих, що в думках неможна розпізнати
В уяві знов притягує та розриває душу навпіл
Прокинувшись не можу сон весь знову пригадати
В нас швидко пробігають згадки-тіні наших тіл
Лиш дотик змусить ще на мить вернутися до тями
Не сон, це вже не сон, але знов відчуваю подих
Відлуння голосу знайоме все впивається кігтями
У серце, що шукає душу, ритм у поглядах стрімких
Пече, палає серце і відчуває, неймовірні почуття
В нас зародились та крізь сон все хочуть поєднати
Відкрите серце, що спинить не можна, відчуття
Що ми єдині в снах, не хочемо свої ми сни втрачати
Все перевірки нам життя влаштовує на силу снів
Та ми все пам’ятаєм перший подих, перше слово
Коли реальність важко відрізнялася від сну оків
І розуміє серце, що зустрілись ми не випадково
Бо неймовірна, віддана і щира, заслуговує життя
Як мрія бути разом, почуття зростають швидко
І коли рядом, унісон бентежить знов серцебиття
Нам дихати із кожною хвилиною стає уже не легко
Відлуння у душі проноситься як спогадів мусон
Наш новий день знов зустрічаю з думкою про неї
І насолоду бути разом, щоб серцями задавати тон
Я знаю, що бої в її душі такі як і в моєму Колізеї
Відчути подих, що в думках давно моїх прижився
Бажання відчувати на собі, не лиш у снах своїх
Лягаєм знову спати, бо останній сон наш збувся
Росте бажання відчувати запах, дотик губ палких
19.08.2022 (Яресько Я.М).
