|
"...Війна триває за нашу свободу і незалежність. Вона йде не лише на фронті, але й у голові та серці кожного.Віктор Тютюн.
Ну що, новітні яничари,
манкурти, зрадники-сини:
-"ввєді войска,путін",-кричали,
тепер - "спасі і сохрані"?..
Накликали біду у хату-
ущент зруйновано ваш дім..
І служите своєму ж кату,
ще й співчуття чекаєте в тім...
А як ви жили - пригадайте:
"ми свой хатім,наш руssкій мір!"
Не думали,що затягайте
усіх в страшний нелюдський вир?..
Бо вас, невдячних,"прітеснялі",
Таких усіх "іскон-іскон"...
Це як - хліб їли тут і сало,
а до маsкви йшли на поклон?..
ковтали залпом "паученья"-
"маskва для всєх радімий дом!"
і запальним,холопським "рвєньєм"
несли:"врагі ліш за бугром!"
"Євросоюз - то злоключенье"
"нам нада с сільним бить, с орлом!",
"і будєт "колбаса" й "печеньє",
"ліш нада падружить"з ...ярмом?
Що вам до того, що мільйони
Замучено у тім ярмі...
Не писані моskві закони,
сльозам не вірить- хіба ні?..
там -"бйот радімий - значіт любіт!"
"но развє ета а плахом?"
"Ну поколотіт...прігалубіт"...
"вєдь сільний должен бить с кнутом!"
Тепер вам було "ущемлєнье"-
позбавили служить гуртом...
Ви мали все, зрадливе плем'я,
та... вам миліше з батогом.
Ну як тепер вам ваш месія?..
Вже кожен з вас озолотів?..
Та ви глухі є і сліпії,
бо дехто й досі не прозрів...
Манкурти і пристосуванці,
плоди фальшивої доби,
гнилі душею запроданці,
служки й поплічники орди...
І не болять вам краю рани,
ані дітей, ні матерів...
Як і раніше - навстіж брами
уже й для ваших ворогів.
Ви ж у цім краю народились,
дітей своїх ростили тут...
Чом за добро так поглумились
І привели до нових смут?!
Чим перед вами завинила
спокійна й лагідна земля?
Тим,що коритись не хотіла
перед сваволею креmля?
Котрий спаплюжив й ваші душі
і мозок витруїв до дна,
так, що миліш хлібів насущних
моskовська влада і брехня?
-"Какая разніца",- шипіли,-
"какім общаться язиком"!..
Що ж, вас тепер "асвабаділі"
"Вєликарусскім"...кулаком.
"Асвабаділі" від спокою,
Безпеки, мирного буття...
Тепер "дєржавнаю" рукою
"асвабаждают" від...життя...
Зазнали й ви вже горя й муки
від "дружествєнного" крemля,
проте...цілуйте й далі руки
вашого ката, м@skаля.
У затуманену свідомість
не прийде й крихти каяття,
а зрада процвіта натомість-
вистежує чиєсь життя...
Та що мені тут говорити
до душ, чорніших за метал...
Мені лиш жаль невинно вбитих,
а вас, запроданці, не жаль.
"Расія бйот"?...то певно "любіт"...
така, "родімиє", мораль...
"Любовь"ця душить? тисне? губить?..
Не знали ви?..Як жаль,як жаль...
#ЗБлагунСупрович 2022
ID:
958917
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.09.2022 00:53:38
© дата внесення змiн: 07.09.2022 01:13:17
автор: Зінаїда Супрович
Вкажіть причину вашої скарги
|
