Від сьогодні я більше не хочу про них -
Та хвороба, напевно, вже не виліковна.
І душа в них німа і гомін любові затих.
Там лиш ненависть, злість і всілякого чорного повно.
Від тепер тільки ми і від зараз постійно про нас -
Про Героїв, що просто навічно на хмарах заснули,
Про дітей, що в останнє гойдались й літали у снах,
Під завалами крихітні тільця, ми їх не забули.
Закривали долонею ніжні дитячі повіки разом,
Ті хто має дитину і ті, хто поки що не мають.
Коли хтось помирає, то горе велике для всіх.
Сум закутав, туман і дощі випадають.
І калач не буханка, а люди всі зараз - калач,
Що лежать після всього, обнявши себе за коліна.
Тихо виють, давно це не схоже на плач,
Бо століттями душать і кривдять нам нашу країну.
І коли ми шмагаємо простір питанням: "За що?!"
І в ті дні коли ходимо ледве, бо маєм ходити.
Вони все у нас крадуть, так завжди, до речі, було,
І ненавидять нас, бо інакше ми хочемо жити.
Знаю, що ми, втішаюся тим, що я ні того ні іншого не обирала і що завжди перед очима руки моєї бабусі, яка прожила майже все своє життя при здоров'ї в союзі і її розповіді про те, хто ми є і як всю нашу історію російська імперія прикладала всіх зусиль, щоб ми цього не знали і ще багато чого іншого
Від майбутнього ніхто не застрахований, надто від майбутнього з помилками, але ми можемо робити хоч маленькі кроки в інший бік, кожен з нас
Как интересно работает слово. Само выбирает, на какие строки упасть, какие темы озвучить, как уйти от боли. Как не забыть о том, что даже ее воруют...
Первая строфа:
"Від сьогодні я більше не хочу про них", как заявка на отторжение и усталость от раны. И все остальное - как отрицание этой заявки. И все таки про них...
А я действительно не хочу про них. Поэтому тему войны стараюсь вообще не трогать. Редко-редко...Чтобы не воровать чужую боль.
Спасибо за возможность хоть издалека и косвенно быть сопричастным. Вкус от прочтения. Очень болезненно, так корки с еще незаживших ран сдирают. И сладко, и больно. В первом не признаешься, второе не сохранишь...
Kлер Клер відповів на коментар inki, 08.04.2023 - 12:28
Дякую і вже скучила за вами, бо ж хто скаже як є?)