Спиняє мить сонячний світанок,
плинить життя на відстані думок,
твій час тече у вічності, струмок,
і день, і ніч минає в безвісті строк...
І щосекунди мріями окрилена, Ти,
стрічаєш посмішкою свою силу краси,
годинник кохання прагнеш завести,
мене о дванадцятій із боєм перемогти...
Щохвилини пролітає на небі зоря,
ми у магічному вирі життя, Ти і Я,
вітри долі змінюють почуттів моря,
серце моє колихає ніжність твоя...
Щогодини старішає світ ще на мить,
моє серце від думки про Тебе щемить,
вічно живе у часі небесна блакить,
Любові нашої у безсмерті, невпинно горить...
