Мені здається твоє серце прекрасне
Воно пахне м’ятою і має присмак щойно зірваних у лісі афин
І я знаю як воно стрибає коли бачить чисте небо
І як супить брови коли налітають хмари
І як захищає мене коли б‘є сильний грім
Бо ж я дуже боюся
Я в ті хвилини тремчу
А воно зовсім ні
Воно тішиться бо ж це вечір суботи
І можна разом ховатися від грози і рахувати блискавки
Яке ж воно цікаве
Не годне змовчати
Але часом нічого й не мовить
Це дивне мовчання пропите кавою і помаранчевим соком
І знову пахне м‘ятою
Дощем
Притишеним кроком
