Що таке кохання? І хто цим всим керує?
Напевно, існує Бог, який ці фокуси майструє.
Об’єднує поодинокі душі у єдине ціле,
Що, начебто, допомагає пережити біль і додає життєві сили.
А чи дійсно він все правильно так робить?
Можливо, він тільки слова брехливі мовить,
Аби й надалі свої капосні діяння лаштувати,
І на вечерю келих людських страждань дегустувати.
Він постійно грає людськими почуттями,
Жонглює вправно нашими маленькими серцями,
А ми не здатні навіть сперечатись,
Бо єдине, що ми можем, це до безтями закохатись.
Буває, його нудьга швидко наздоганяє
І у зіллі кохання він щіпку зради та спокуси розчиняє,
А потім додає більш розпачі, розлуки...
І що ми відчуваєм? Нестерпимі, вічні муки...
Безперечно, його дуже сильно хтось образив.
Гострою стрілою в саме серце вразив.
Тепер у вирі своїх скажених помислів, ідей
Вбиває він віру в справжнє кохання у звичайнісіньких людей.
А може, той Бог в моїй уяві лиш існує?
І ніхто любовні злочини на небі не чаклує?
Насправді люди самі винні в дурощах таких,
Бо не відчувають меж в іграх жадібних своїх...