Ти був для мене окремим світом,
А я частиною твоїх пригод.
Я відчувала тебе з вітром,
А ти мене, як один акорд.
Життя без тебе втрачало сенси,
А ти незмінний залишив темп.
Нові ти маєш вже референси,
А живі твори змінив естамп.
Дивилась серцем я і не знала,
Що тут для тебе всього зупинка,
А я б життя пів свого віддала...
Ну все.... Вже так досить. Заминка.
Я теж не просто частинка часу,
Я жінка, муза, душевна п'єса,
Порив свободи і мить екстазу,
А іноді мрійлива поетеса.
І якщо ти не прагнеш поруч бути,
То й щастя наше має різний шлях.
Я проживу це, зможу знов відчути
Як ти зникаєш у моїх думках.
Як розчиняється твоє тепло
І як зникає мрія обійняти.
Бо ти пішов, так наче не було
В душі нічого. Й нічого втрачати.
Тож я знімаю із очей вуалі
Я хочу відшукати світло в зорях,
Які розкажуть про чарівні далі,
Покажуть шлях мій по глибинах моря.
Я хочу сум свій втамувати світлом
У темряві побачити півтінь.
Я не одна. Я з цілим світом
Тужливих та щасливих мерехтінь.
