Розбудіть мене, благаю
Скажіть, що це лише був сон
У небі дзвінко солові співають
І в полі квітне синій льон…
Скажіть, що не було жахіть ніяких
Все тихо, мирно, чути сміх дітей
І не ракети високо літають
А журавлі летять ключем.
І не стояла мати посивівша
Схиливши голову над сином,
Який пішов на захист Батьківщини.
А ось тепер лежить у домовині…
Не плакала дитина за батьками,
Яка залишилась одна,
Бо їх навіки роз’єднала
Із градом блискавка й гроза…
Нажаль не сон, а це реальність,
Зійшлися разом дві сестри
Війна і смерть під тихий танець
Наводять хаос навкруги
І прикриваючись розп’яттям
Людей вбивають ті кати
І кричучи «что ми же браття»
Рвуть Україну на шматки…
Але ж були такі скотини
Які звали цей «руській мір»
Дияволу ви продалися
З яким уклали договір
А вам насипали по вінця
І не очікували ви,
Що не «хохли», а Українці
Роду козацького сини.
Гонімо разом браття!!!
Із України ту русню,
Нехай горить в серцях багаття
Ми переможемо війну!!!