Він з глини, а також зі скла буває,
Із заліза, із металу,
Коли він на заводі набуває
Форми певної помалу.
Слугує нам він для приготування
Чи то страви, чи напою,
Звичайно, також ще для подавання
Їх в певний час нам із тобою.
В собі напої, їжу він тримає,
Аби не вилилось, не впало
Нічого з нього, кожен знає,
Щоб місце в ній своє все мало.
Готують перші, також другі страви
В каструлі й щоби їх зробити,
В них часто додають приправи,
Аби смак їхній збагатити.
Коли з’явилась якось бо потреба
Підсмажити щось, не турбуйся.
Тоді покласти харч той треба
Нам на сковороду, й милуйся,
Як їжа смажиться, та забувати
Не слід її також мішати.
Вона горіти чи то прилипати
Не буде більше змоги мати.
Готова? То тоді час подавати
Настав до столу їжу тую,
В таріль покласти, наливати
Теж ополоником – рідкую,
А напій в чашку чи у склянку лити.
Виделку, ложку, ніж добути,
Щоб їсти, слід. Скінчив? Помити
Не смій весь посуд той забути.
Євген Ковальчук, 02. 02. 2020
Пане Євгене! У своїй поезії ніяких русизмів я не використовую. Те, що українська мова схожа на російську, а зокрема має ті самі слова, вона не винна. Адже це дві мови, які відносяться до однієї групи східнослов'янських мов. Якщо Ви сумніваєтесь у тому, чи є українським те або інше слово, заглядайте у словник або довідник української мови. Усі слова, використані у моїй поезії, Ви точно там знайдете. З-поміж багатьох інших можу зокрема порадити Вам Академічний тлумачний словник української мови (1970 - 1980), оновлена та доповнена версія якого також існує. Ось посилання на його електронну версію http://sum.in.ua/s/zokrema
