Из цикла «Волеизъявление»
воля как предельная свобода
«разрушение приходит дважды, а уходит лишь раз».
апокрифический отрывок текста, что был представлен как артефакт, находка археологии, уцелевшая под остатками цивилизации
для прочтения на разных языках:
кхмерском (ភាសាខ្មែរ)
арамейском (ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ)
науАтлем (nāhuatl)
…
чувашском (чӑваш чӗлхи)
татарском (татарский)
башкирском (башҡорт теле)
бурятском (буряад хелен)
сахатском (саха́ тыла)
чеченском (noxçiyn mott)
и других..
среди которых можно узнать собственный. тягучее, медитативное считывание, мысль и её повторное проектирование в речемерность. по ещё не выясненным причинам теперь уже ты стоишь среди призрачности стен и ощущаешь разрушение, как собственный запах изо рта. и всё это должно сообщать некую правду. правду, что проявляется лишь в предельности, при насилии на грани уничтожения без ожидания малейшего ответа. но в ответ этому насилию не слышно молчания! лишь непримиримый спор синтагм и волеизъявлений, одухотворённый им же, постулирующим:
если
ядерный язык обращён к природе
и всему живому
то воля обращена
ко всему живому и неживому
ко времени ко вневременью
к мыслимому и немыслимому
к пустоте и потенции
к логосу и душе
с которыми утверждается паритетная
позиция единства
(Перевод с украинского)
воля як гранична свобода
«руїна приходить двічі а відходить лише раз».
апокрифічний уривок тексту, уявлений як артефакт, знахідка археології, вціліла під рештками цивілізації
для зчитування різними мовами:
кхмерською (ភាសាខ្មែរ)
арамейською (ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ)
науáтлем (nāhuatl)
…
чуваською (чӑваш чӗлхи)
татарською (татарча)
башкирською (башҡорт теле)
бурятською (буряад хэлэн)
сахатською (саха́ ты́ла)
чеченською (noxçiyn mott)
й іншими..
серед яких можна впізнати власну. тягуче, медитативне прочитування, думка і її повторне проєктування у мовомірність. для поки ще нез‘ясованих причин тепер вже ти, стоїш в примарності стін і відчуваєш руїну, ніби власний запах з рота. і все це повинно повідомляти якусь правду. правду, що виявляється лише в граничності, супроти примусів знищення, поставлених без сподівання найменшої відповіді. але у відповідь цим примусам не чутно мовчанки! лиш непримиренний спір синтагм і волевияв, одухотворений ним ж, що постулює:
якщо
ядерна мова звернена до природи
і всього живого
то воля звернена
до всього живого і неживого
до часів і позачасся
до мислимого і немислимого
до пустоти і потенції
до логосу і душі
з якими утверджується паритетна
позиція єдності
