Краплинки весело вистукують мелодію свою,
До танцю радості завзято закликають перехожих.
А ті квапливо йдуть, ховаючи обличчя від дощу,
Думками десь далеко, та краси не помічають, схоже.
Лиш варто вслухатись, і ти відчуєш серцем той мотив,
І подих затамується - барвиста райдуга з’явилась.
Все неправдиве й напускне із пилом дощ безжально змив,
Та з фарбами яскравими на волю проступає щирість.
