Люблю це усього п'ять літер
І ними почуття не скажеш,
Слова здуває пильний вітер,
І серце тільки все покаже.
Ми мовчимо. А що казати?
В душі звучить лише п'ять звуків
І ми навчилися чекати,
Сховавшись за сердечні муки.
У нас війна. Немає правил,
І ми то любим, то не дуже.
Ми майже вже чужими стали,
Але самотність крає душі.
Любов була, ми в неї грали,
Страждали ревно, як завжди,
Хоча усі давно вже знали,
Що до кінця нам не дійти.
І ця війна скінчилась раптом
Без сліз, без крові і без втрат.
І кожний з нас був собі катом,
І не було вже цього "НАС".