Привіт, коханий, думаю про тебе...
Чекаю, плачу, Господу молюсь,
бо ти мій всесвіт, кисень мій і небо –
ти той, кого я втратити боюсь.
Без тебе, милий, я, мов половинка...
Чи марю, чи існую – не живу...
Так тішусь, коли маєш хоч хвилинку
на зустріч – телефонне рандеву.
Твій голос обіймає і рятує,
бринить в мені, як радості сльоза,
а погляд вабить, тішить і чарує –
я тану в нім, як вранішня роса.
Живу тобою, згадую минуле,
у кожен спогад лину безліч раз –
в усе, що вже, здавалось, промайнуло
пірнаю, щоб спіймати ехо фраз.
Чекаю, рідний, знаю, що так треба,
благаю Божу Матір про підмогу
і точно знаю – буде мирним небо,
бо ти для нас здобудеш перемогу.
Дай Боже щоби повернувся живим і здоровим! 
