Якби вірші були пророчими,
скільки б вона народила душ?
Скільки б ти їх вбив?
Ти ж не здатен творити!
Ти боягуз та імпотент.
Як же вона тебе ненавиділа?
І як любила своїх дітей.
Яка ж відьма створила тебе?
Породила все те зло,
Що ти залишив по собі,
замість квітів любові?
Вона б спалила тебе
На першому ж вогні,
Лиш би тебе ніколи не було.
Замкнуте кільце сповнене Ненависті
і безмежний простір Любові поза ним.
Тонкі кордони між ними
Хто кого зафарбує?
