Десь глибоко в серці стіни забутих меж
впевнена ..Стіни забули теж:
Осад від болю залив цемент.
Осад перебитий з життям ущент.
З осадом з кров'ю міцні щити
З осадом легше вперед іти
В осаді сила, можливо й сталь.
Осад цінний немов кришталь.
Десь поміж тим ще глибше сидить душа.
Курить й оголено йде до дна
Осад по факту її дім .
Стіни для неї її обігрів.
Сама збудувала. Сама й розіб'ю.
Сама ж наростила шкіру.. шириною в стіну.
В шкірі там досвід, маски , вина.
Тільки ж проблема - повітря нема.
Як задихнешся - сам собі палач.
На як вийдеш - тільки не плач.
Голому в світі місця нема .
З першого пострілу мертва душа.
