Бабусечко, тебе я пригадала...
У безвість провалились ті роки,
Коли усе навкруж сяяло раєм,
Коли сочились стримано піски -
Буття земного праведна лічильня,
Тепер за буревіями не видно
На відстані прижатої руки.
Мене ти німбом сонця закривала
Від мжички, зливи, спеки й холодів
І пісню-оберіг ніжно співала,
Як омивала в долі золотій,
Веретою накривши з головою,
Чоло ласкала руцею святою,
Яка пила наснагу од землі.
У закутках маленького сердечка
Чаруночок тобі великий дам!
Вклоняюся, рідненька, тобі ґречно,
Була ж бо ти ярилом всіх світань,
І місяцем закатів швидкоплинних,
І незабутнім даром сюхвилини,
Що грів мене любов'ю придихань.
Chara Vinna
Чудова з любов'ю і душевним теплом присвята дорогій і близькій людині- рідній бабусечці!
Дякую тобі, дорога Інночко за таку красу!
Море тобі натхнення та сонячного настрою!