Ніхто не почує як гірко я плачу,
Ніхто не побачить моїх більше сліз.
Зітру їх з обличчя й зроблю вигляд наче
Я плачу від щастя, радісних слів.
Ніхто не побачить ,яка нещаслива
На своє обличчя маску вдягну
І наче була я безмежно щаслива
Від болі в душі коли-то "помру".
Я буду інакшой , не дам ображати
Робитиму вигляд ,що мені всеодно,
Хоча себе душевно карати
Вночі наодинці не припиню.
Я буду не тою , ким я бувала
Сховаю справжню далеко себе
І як би тяжко я не зітхала
Ніхто вже не знатиме справжню мене.
Зостанусь далеко десь у минулом,
Бо жити фальшиво - це не моє ,
Бо ,що несправжній робити в майбутньом.
Це запитання буде та є.