Широкий світ наш повний чарівних
Незмірно голосних мелодій дивних.
Життя по вінця сповнюють вони
І не вщухають навіть на хвилину.
Мелодії матерія тонка,
Торкнутися якої неможливо,
Немов шовкова, ніжна і легка,
Що сплетена з тонкої павутини.
І, як обійме дивних звуків сіть,
Мені не вибратися з цього дива, –
Гніздиться пісня в серці і в душі,
Лиш з нею відчуваю: я – щаслива.
Не припиняючи, вночі і вдень
Принадлива мелодія лунає
І губиться у піднебессі десь,
Торкнувши тихим дивним звуком хмари.
Вона послухать тишу не дає,
Порушує мовчання мудрий досвід,
Що ним, буває, повняться гаї,
Поля й природа навкруги під осінь.
Я хочу милуватись звуком тим,
Душею й серцем наспів смакувати
І, щоб на потім трохи залишить,
По крихітній краплинці випивати.
Ця музика показує мені
Можливості безмежні і величчя,
Які існують у людській душі
І прикрашають кожному обличчя.
Тож, настрій вибираючи собі,
Я пам’ятаю, що й маленька нота
Міняє всю симфонію подій,
Удосконалює її красоти.
08.01. 2016
