В родині Гайчиків, було троє дітей – усі дівчата. Найстаршу звали Вікторією. Була вона високою і круглощокою, навчалась у 4 класі. Дівчина мало бігала, більше сиділа, читала книжки, малювала й солодощі наминала. Середущу звали Надією. Та була теж немаленькою та кругленькою, але трішки худішою від Вікторії. Надія любила мамин одяг приміряти, з деталей ЛЕГО візерунки складати, у погожий день по подвір’ї скакати. Могла з кимось посваритись, побитись, але вміла й миритись. А наймолодшу з доньок Гайчиків звали Софією. Та була хоч теж немаленька, але, мов стеблина, тоненька, а ще чемна і проворненька. Вчилась вона у 2 класі, усіх любила й усе, про що її близькі люди просили, робила. Батьки ріділи, що мають трьох доньок, та найбільше Софійку до грудей пригортали. Ласкавою завжди з ними була, слухняною.
Якось, коли діти займались, хто чим хотів, бо це був суботній день, мама, йдучи до комори за картоплею, сказала Вікторії:
- Піди, доню, до магазину й купи хліб та масло.
- Гаразд, - відповіла найстарша дочка.
Але їй не хотілося йти, бо якраз дочитувала книжку про Гаррі Поттера. Вона підбігла до Надії, яка стояла біля дзеркала в маминій вишиванці й мовила їй:
- Надіє! Візьми гроші, піди до магазину й купи хліб та масло.
- Мама тобі веліла це зробити, я чула.
- Але я зайнята ділом, і я – твоя старша сестра, ти маєш мене слухати
- Читання можна відкласти. Не піду.
- Тихо! Не сваріться, - мовила Софійка, - бо ще мама почує, а в неї і так багато клопотів.. Я піду до магазину.
- Добре, - сказала Вікторія.
Наймолодша сестричка взяла гроші, торбину й пішла. Купила в магазині те, що треба було, й принесла додому. Тільки ступила на подвір’я дому, як до неї підбігла Надія, вихопила торбу з її рук і понесла до хати. На порозі її перепинила Віка.
- Віддай, я занесу хліб і масло мамі.
- Не віддам!
- Слухай мене, я старша.
- Не хочу!
- Що там за лемент? – спитала ненька, підходячи до дверей.
- Я хочу тобі сумку з продуктами занести, - каже Софія, - і Вікторія хоче.
- Ви обидві ходили до магазину?
Опустили очі додолу на мить, але правди не сказали, мовили тихо:
- Так.
- А ти ж, Софіє, чого осторонь стоїш?
Усміхнулась наймолодша доня, опустила, як і її сестри, очі вниз, але нічого не відповіла неньці.
Наступної суботи розбудила мати трьох своїх доньок зранку, мовила їм:
- Ми йдемо з батьком в поле картоплю садити. Ви ж поснідайте, помийте посуд за собою і займіться прибиранням дому. Як до обіду ми повернемось, щоб скрізь був порядок.
- Гаразд, - відповіли.
Але не одразу з ліжок встали. Якийсь час собі лежали, телефони до рук взяли, щось собі у них шукали. Вікторія спочатку навчальне відео про річки, моря та океани України подивилася (вчителька завдання таке дала), потім пісні своїх улюблених співаків слухала. Надія – смішні історії у ТІК-Тоці переглядала. Софія – нові англійські слова вчилася читати, знайшла відео з ними за к’юар кодом, вміщеним у друкованому зошиті з англійської мови на сторінці, яку на уроці розглядали. До он-лайн ігор дівчата доступу не мали. На них був у всіх їхніх телефонах встановлений батьківський контроль. Коли сестри їсти захотіли, встали, ліжка позастеляли, пішли на кухню млинці зі сиром жувати й чаєм їх запивати. Як поснідали й вимили за собою тарілки й горнята, Вікторія сказала:
- До обіду ще далеко, встигну прибрати в залі (їй її доручили), а зараз піду на ганок, сяду собі там, щоб ніхто мені не заважав, і почитаю нову книжку про Гаррі Поттера, взяла вчора її в бібліотеці.
- А я піду надвір, погода гарна сьогодні, - мовила Надія, - квіток назбираю в лузі, а як прийду, то наведу порядок у спальні батьків (її обов’язок).
- Як знаєте, дівчата, - сказала Софія. – Я плитку в кухні вимию й підлогу. А потім у нашій кімнаті прибиратиму.
Нічого на це не відповіли їй сестри. Вікторія пішла на веранду, Надія – надвір, а Софія почала драяти плиту. Коли навела порядок у кухні, зібрала порох порохотягом з підлоги, з меблів – ганчіркою у дитячій кімнаті. Сестри не повернулися за цей час. Тоді вона почала прибирати у спальні батьків, а потім – у залі. Навела порядок скрізь, навіть у ванній та туалеті протерла плитку. Відчула втому, зайшла до дитячої кімнати, ввімкнула телевізор, знайшла канал, де транслювали мультик про вовка й лисицю, лягла на своє ліжко, почала дивитися. Недовго дивилась мультик, задрімала. Раптом крізь сон чує, мама кричить:
- Молодці, Вікторіє і Надіє! Гарно прибирали в домі!
Розплющила очі Софія, а у кімнаті мама стоїть, а позаду неї, на порозі, сестри – одна з порохотягом у руці, друга з ганчіркою.
- Що з тобою, Софіє? Щось ти залінилася останнім часом!
Нічого не відповіла наймолодша донька матері на ці слова, глянула на сестер. Ті промовчали, тільки голови поопускали.
Після цих подій мама почала радитися з батьком щодо того, як Софійку до роботи привабити, як зробити так, щоб вона знову була слухняною і відповідальною. Задумався тато. А тоді каже своїй дружині:
- Скопаю я три грядки: одну для Вікторії, другу – для Надії, третю – для Софії. Дам їм насіння огірків, хай посіють його, а потім доглядають свої грядки, поки не виростуть огірки.
Як задумав батько, так і зробив. Скопав три грядки, підвів дівчат до них, дав кожній торбинку з насінням і мовив:
- Посієте огірочки на грядках і будете доглядати за ними. Впораєтесь гарно, в неділю отримаєте від мене сюрприз.
- А як сіяти?
Показав батько й пішов у сад дерева вапняним розчином підбілювати.
- Не така вже й велика моя грядка. Я швидко впораюсь з роботою на ній, - мовила Вікторія. – Але спершу на гойдалці покатаюсь.
- Я теж хочу гойдатись, - сказала Надія.
- Після мене. Бо я перша сказала, що гойдатимусь.
- А, може, це ти будеш після мене, як я швидше за тебе добіжу до гойдалки.
Надія побігла. Вікторія кинулась за нею. Поки вони сперечались, штовхались, а потім домовились і гойдались, Софія часу не гаяла, три рядочки засіяла. Повернулись дівчата, побачили це, зажурились. Вікторія мовила:
- Софієчко, сестричко, в тебе вже три рядки засіяні, а в мене – жодного. Допоможи мені, бо скоро татусь прийде, насварить на мене.
- І мені допоможи, сестрице, не встигну впоратись сама з роботою до приходу тата, - проскиглила Надія.
- Гаразд, дівчата, допоможу вам, не хвилюйтесь, - сказала Софія.
Ось вона рядочок Вікторії допомагає робити, рядочок Надії, рядочок Вікторії, рядочок Надії. Не залишила сестер, поки обидві їхні грядки не були засіяні. Тут тато підійшов. Глянув на грядки доньок, мовив:
- Бачу, Вікторія з Надією гав не ловили, із завданням впоралися швидко. Що ж ти, Софіє, відстала від них? Може, на гойдалці гойдалась?
Подивилась дівчинка на своїх старших сестер, ті голови опустили й ні пари з уст не випустили. То й вона змовчала.
- Зараз засію, - тільки татові сказала.
- Сій, не лінуйся. А ви, Вікторіє та Софіє, побіжіть на лужок, нарвіть мамі квіточок.
- Гаразд, - мовили.
Прийшла неділя. Зранку всі члени родини Гайчиків до церкви ходили. А як прийшли, сіли за стіл, тато мовив:
- Дякуємо Богові за тиждень, який минув, за те, що ми усі живі та здорові.
Мама сказала:
- Їжте борщ та вареники, діти, й дякуйте Богові за милість його до нас! Смачного усім!
Всі почали наминати накладене мамою. Коли з’їли, тато пішов на кухню і приніс звідти на таці торт і мовив:
- Хто як працював, так матиме. Мама, Вікторія та Надія одержать по великому шматку. Вони чесно працювали.
- І ти, любий, великий кусень отримаєш, гарував увесь тиждень, як віл. – застрочила мама.
- А Софія дамо маленький шматочок. Може, вона нарешті зрозуміє, що лінуватись – це погано.
- Глянули старші сестри на молодшу, а в її очах сльози. Соромно стало дівчатам. Взяла Вікторія свій шматок торта, поклала на Софіїну тарілку. Надія зробила так само.
- Чого це ви, дівчата? – здивувалась мама. - Ви заслужили своє!
- Ні. – заперечила їй Вікторія. – Це Софійка заслужила. Вона і в магазин ходила, і в домі прибирала, і грядки допомогла нам засіяти.
- Вибачте нам, мамо, тату, і ти, вибач, сестричко, що ми вчасно не сказали правду, - мовила Надія.
Побігла Вікторія до дитячої кімнати, взяла книжку, яку їй подарувала хресна на день народження, мовила:
- Бери, Софіє, тепер вона буде твоя.
- А я тебе на гойдалці буду гойдати, коли захочеш, - мовила Надія.
Усміхнулася Софія. Взяли її сестри за руки, закрутили у танку, а Вікторія ще й заспівала пісню, яку склала на ходу:
- Ми найкращії сестрички, будем завжди ми дружити, одна одній помагати, одна одную любити.
Батьки зааплодували їй. Мама поклала на тарілки усім доням рівні частини торту. Вони з’їли їх, подякували їй і татові за турботу.
З того часу дівчатка старалися чесно трудитись і не сваритись. Завжди одна одну виручали, одна одній помагали. Їхні батьки не могли натішитись своїми донями.
2010 р., ред. у 2023 р.
ID:
996283
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.10.2023 19:05:43
© дата внесення змiн: 16.10.2023 23:35:14
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарне оповідання виховного значення. Написане майстерно і грамотно! 
